orbit

1. n

1) орбіта

2) косм. політ по орбіті

3) косм. виток

4) траєкторія

2. v

1) виводити на орбіту

2) рухатися по орбіті; виходити на орбіту

3. a

орбітальний

◊

in orbit — на орбіті

to achieve orbit — косм. виходити на орбіту

to boost into orbit — косм. закинути на орбіту

to inject into orbit — косм. виводити на орбіту

to put into orbit — косм. закинути на орбіту

at injection into orbit — в момент виведення на орбіту

•

- baseline orbit

- braking orbit - circumlunar orbit - Clark orbit - comet-observing orbit - docking orbit - earth-centered orbit - fixed orbit - geostationary orbit - high-apogee orbit - high earth orbit - high-energy orbit - indirect orbit - initial orbit - landing orbit - low earth orbit - low-energy orbit - meeting orbit - n-degree orbit - near-earth orbit - nearly fixed orbit - nuclear orbit - operational orbit - parking orbit - partially complex orbit - quasi-polar orbit - rendezvous orbit - relatively compact orbit - rendezvous-compatible orbit - retrograde orbit - return orbit - satellite-filled orbit - silent orbit - staging orbit - stationary orbit - sun-synchronous orbit - supergeosynchronous orbit - tailored orbit